Чому у нас не так?
Проведення земельної реформи в Україні за аналогією з державою Ізраїль через створення загальнодержавного (всенародного) земельного фонду без права продажу землі у приватну власність.
Нещодавно Президентом України було надано доручення відповідальним особам: «Розробити та винести на розгляд парламенту законопроект про ринок с/г землі та ліквідацію мораторію на продаж с/г землі до 1 жовтня 2019 року. Прийняти закон про ринок землі та скасувати мораторій до 1 грудня 2019 року.
Різними представниками вже нової діючої влади через ЗМІ постійно озвучується, що землі доцільно продавати громадянам України та юридичним особам, в особі яких можуть виступати і закордонні інвестори – покупці землі.
В такому вигляді є небезпека, що оліграхи України, які, окрім українського, мають громадянство інших держав, та іноземні корпорації (США, Євросоюзу тощо) будуть масово скуповувати в Україні найцінніші землі у світі. Час для цього вибрано найгірший, а саме коли економіка України в розрусі, на її території йде війна, більшість населення, проживає за межею бідності. Це посилює побоювання, що зміна власників землі з українським громадянством на іноземних власників, позначиться безпосередньо на ще більшому послабленні, а, можливо, і втраті суверенітету України. Бо держави без землі не існує, а чия земля – того і суверенитет!
Зміна власників с/г земель призведе до переорієнтування фінансових потоків, пришвидшеного погіршення фінансування сільських населених пунктів (ФАПів, шкіл, лікарень тощо) та їх населення, послаблення соціального захисту людей, руйнації інфраструктури в сільській місцевості. А врешті призведе до підвищення і прискорення смертності сільського населення та масовому його виходу з місць свого постійного проживання, так як новим власникам земля потрібна, як засіб виробництва, а не територія для проживання людей.
Обіцянка новою владою «запуску ринку землі в Україні» також нічого не дасть Українському народові, як нічого не дала велика приватизація початку 90-х років минулого століття. Народ ввели в оману «народним капіталом» і «прибутковими акціями». А насправді, всі засоби виробництва (заводи, фабрики, комбінати) стали власністю десятка олігархів, які їх зупинили, масово звільнивши працівників, заради відкриття ринку України для іноземних товарів та продукції. Також буде і з обіцянками «ринку землі», коли незабаром усі землі виявляться в руках десятка олігархів-латифундистів, а люди будуть зігнані зі своїх споконвічних земель інтенсивними агротехнологіями нових власників.
У Конституції написано, що Україна є суверенною і незалежною державою (ст.1), а її суверенітет поширюється на всю її територію (ст.2). Земля, її надра, які знаходяться в межах території України, є об’єктами права власності Українського народу (ст.13). Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (ст.14). При таких правилах Основного Закону держави, ніхто НЕ МАЄ ПРАВА їх міняти і порушувати, передаючи землю у власність приватних осіб, а потім і іноземних суб’єктів.
В такій ситуації, в якій перебуває Україна, варто запозичити передовий досвід країн розвиненого капіталу, де земля ніяк не може бути в приватній власності, а лише виключно у власності всього народу, якою управляє держава.
З огляду на етнічне походження чинного Президента і значної частини депутатів парламенту України, звертаємо увагу на досвід і закони, в першу чергу, держави — ІЗРАЇЛЮ!
Згідно релігійного джерела єврейського народу, — Третя Книга Мойсеєва «Левіт», розділ 25, вірші 1 і 23: «1. І сказав Господь до Мойсея на Сінайській горі, говорячи: … 23. А земля не буде продаватися назавжди; бо Моя земля; ви приходьки та осілі в Мене». І ця заповідь Бога Ізраїлю строго дотримується на землі обітованій. Ось, наочний приклад цього.
«Єврейський національний фонд» (ЄНФ) до 1960 р, коли кнесетом Ізраїлю був прийнятий нинішній Основний Закон про землі, був, від імені всього єврейського народу, основним недержавним землевласником в Ізраїлі.
Згідно зі статутом «Єврейського національного фонду», земля, що купується на його кошти, вважається невід’ємною власністю всього єврейського народу. Тому «Єврейський національний фонд» не має права продавати належні йому ділянки землі, а може лише здавати їх в оренду не більше ніж на 49 років. Цей термін може бути автоматично продовжений за клопотанням орендаря або його спадкоємців. Орендар зобов’язаний забезпечити обробіток сільськогосподарської ділянки. Аналогічні умови були розроблені для оренди міських ділянок.
У 1960 р за основним Законом про землі, на основі угоди ЄНФ з державою Ізраїль, було створено державне Земельне управління, яке стало «одноосібним» державним розпорядником всього земельного фонду країни.
За угодою ЄНФ і держави в 1960 році був прийнятий Основний закон про землі та створення Земельного управління, перший же параграф якого визначив, що «землі, що знаходяться у власності держави, ЄНФ або будь-яких управлінь розвитку, не підлягають продажу або будь-якій іншій формі переміни власності».
Якщо «земельна реформа», в Україні відбудеться так, як її планують в зміні форми власності на землю з державної на приватну, і з приватної власності громадян України в приватну власність зарубіжних корпорацій, то нові власники землі вже приватної власності будуть здавати її в оренду безземельним селянам і всім іншим в Україні, при цьому отримуючи великі надприбутки.
Це не потрібно народу України! Ми, громадяни України бажаємо собі того ж, що і громадяни Ізраїлю! Ми не хочемо разом з втратою землі позбутися і суверенітету своєї держави. В цьому бачимо наші національні інтереси! Не потрібно в Україні створювати малочисельний прошарок надбагатих поміщиків-латифундистів і багатомільоний прошарок жебраків. Землі на території України завжди традиційно були в громадівській (колективній, загальнонародній) власності. Селянство України бажає собі таких же умов, як і великотоварне сільгоспвиробництво в кибуцах Ізраїлю!
Звертаємо увагу також і на те, що в даний час в англійському земельному праві і праві нерухомості немає таких понять як «власник землі» і «право власності на землю». Це пов’язано з тим, що з 1066 року всі землі в Англії належать Короні і тільки монарх є винятковим власником всієї землі королівства. Іншими словами, суб’єкт земельних відносин в Англії не може бути власником землі, а тільки має право використовувати її з дозволу Корони. Цим пояснюється міцність і непохитність суверенитету Англії та її лідерські позиції у світі.
Ми чекаємо від Президента, як гаранта держави і захисника прав народу України, розробки проекту Закону України «Основний закон про землі України і створення Земельного загальнонародного управління», та внесення його до Верховної Ради України.
Від народних депутатів України чекаємо невідкладного прийняття даного Закону, яким, за аналогією з відповідним Основним Законом Ізраїлю, створити загальнонародне Земельне управління, наділене правом одноосібного загальнонародного розпорядника всім земельним фондом України. Також цим законом визначити, що «землі, які знаходяться у власності держави, або будь-яких управлінь розвитку, не підлягають продажу або будь-якій іншій формі переміни власності».
Ми пропонуємо варіант, при якому «Земельний фонд держави» або «Земельний банк України», в перехідний період, викуповує земельні паї у власників, які не мають можливості їх обробляти та з вигодою здавати в оренду, формуючи єдиний загальнонародний земельний фонд.
Звертаємося до Президента України та Верховної Ради України – або розробити згаданий вище проект закону, за прикладом держави Ізраїль, або організувати проведення Всеукраїнського Референдуму з двома питаннями — чи можливий продаж землі приватним особам або чи можливе проведення викупу землі державою, з послідуючим наданням землі в оренду?
ГРОМАДСЬКЕ ОБ’ЄДНННЯ
«ФЕРМЕРИ УКРАЇНИ»
